Дорогий мій Владиславе! Сьогодні перегорнула останню сторінку книги. Прочитала! Попри те, що гаряча літня пора. Село. Робота. Я не могла відмовити собі у цьому задоволенні. Наше покоління учило історію, яку писали радянські науковці і подавали нам її так, як було вигідно партії. Словом, ми не знаємо справжньої історії України і того, що довелось пережити нашому народові. Ця війна заставила нас усвідомити, хто ми і що ми. Й тепер ми, дорослі зрілі люди, у яких уже дорослі онуки, наче першокласники починаємо відкривати для себе правду. Твоя книга про той період життя України про який ми не знаємо абсолютно нічого. Ти проробив колосальну роботу! Я вчитувалась у кожну сторінку і у мене не виникало бажання не читати. Навпаки, кожну вільну хвилину бралась за книгу. Дякую тобі! Дещо здивована тим, яке ім'я ти дав головному героєві. Раніше я його ніде не зустрічала. Неодмінно рекомендуватиму усім друзям до прочитання твій роман. Я дуже емоційна людина і дуже вразлива. Оповідь про загибель ***** та ***** я не змогла дочитати. Бо знаю, що потім це стояло б перед очима. Чимало місць у романі мені співзвучні тому, що відбувається нині. Тим катам не має і не може бути пробачення. Дякую тобі ще раз. Пишаюся тобою і вірю у твоє велике майбутнє. В ще сподіваюся, що воно буде пов'язане з Україною, вільною великою державою. Вірю, що мої онуки будуть щасливими людьми. Бо ніде не має краще, як на своїй рідній землі. Обіймаю. Хай не полишає натхнення. Бажаю, щоб роман "Коли зима запахла кров'ю" ще не раз перевидавався. Щоб його наклад виріс у рази. Бо цю книгу має прочитати кожен! Чекаю від тебе наступної книги.

Галина

Книжка дуже цікаво написана. Красива мова того часу…Рекомендую!

Марʼяна

Цей відгук проплачений федоровим 😁

Станіслав